Є речі, які незмінні: перебіг часу, зміна погоди, друкований календар на робочому столі. Так, адже саме календар — це той елемент, до якого ми звертаємося практично повсюдно, щоб відзначити для себе важливий день, запланувати зустріч або просто зорієнтуватися в даті. Незважаючи на величезну кількість цифрових пристроїв із вбудованими календарями, які нас оточують, друковані настінні та настільні календарі не втрачають своєї актуальності сьогодні.
Сучасні друкарні мають найновіше висококласне обладнання для друку календарів. Зараз можна надрукувати календарі практично будь-якої форми та розмірів, нанести на них вибірковий лак чи фольгу будь-якого кольору, зробити будь-яку ламінацію. Який може бути тираж? Будь-який.
Як з’явився перший календар?
Розповідаємо у нашій статті.
Ще дуже давно наші предки почали рахувати час у днях і місяцях. Спостерігаючи за небесними світилами, люди почали помічати деяку циклічність у рухах. За цими циклами люди почали обчислювати сприятливий час для посіву та збирання врожаю, що на той час було надзвичайно важливим завданням.
У Набта-Плайя (на території сучасного Єгипту) близько 5-го тисячоліття до н.е пастуші напівкочові племена створили перше річне «календарне коло», в якому початок року припадав на 19 липня і збігався появою на небі зірки «Сіріус». Такий календар вони створили для того, щоб знати точний час розливу Нілу — сезонне підняття рівня води в річці, яке спричиняло повені, що знищували всі посіви. Єгипетський рік, як і наш, складався із 365 днів (без високосного року).
Приблизно водночас на сучасній території Німеччини було створено так зване Гозецьке коло. Вого складалось з кількох концентричних ровів діаметром 75 метрів та двох кілець огорожі з воротами. Початок його року припадав на День зимового сонцестояння.
Кожен народ намагався використати свій власний календар. Наприклад, деякі намагалися рахувати роки від дати створення світу — євреї вели відлік від 3761 до нашої ери, а олександрійська хронологія від 25 травня 5493 до н.е. Римляни відраховували свій календар від року заснування Риму (753 р. е.), Парфяне, Вифиняне і Селевкиди — від сходження на престол першого царя, єгиптяни ж — з правління кожної наступної династії.
Як ви розумієте, через таку велику кількість різних календарних систем виникала плутанина з датуванням подій.
Все змінилося 46 року до нашої ери, коли римський імператор Юлій Цезар вніс поправки до календаря єгиптян (юліанський календар). Саме тоді рік почав відлічуватися з 1 січня. Зазвичай у цей час сенат затверджував бюджет та військові походи на наступний рік. Тому вирішили, що цей місяць чудово підходить для початку року.
Проте давні римляни вирахували, що рік триває трохи довше за 365 днів. За розрахунками залишалося ще 6 годин, які ніяк не враховувалися. Через це накопичувалася похибка.
Щоб вирішити цю проблему, імператор запровадив високосний рік. Зайві години об’єднали між собою. Так з’явилася ще одна доба, яку стала додавати кожні 4 роки.
Ім’ям імператора Цезаря названо сьомий місяць року — Julius.
Наступний імператор, Октавіан Август, вніс свої виправлення до календарної системи. До серпня додався 31 день, який взяли з кінця лютого. Таким чином, лютий укоротився і став мати 28 днів у звичайному році та 29 днів у високосному. Август також отримав назву на честь імператора Августа.
В 325 Перший Нікейський собор затвердив цей календар. Він став обов’язковим для всіх християнських країн.
Однак юліанський календар також був не зовсім точним. Насправді різниця становила не шість годин, як вважали римляни, а п’ять годин, 48 хвилин і кілька секунд. Через це через 128 років набігав ще один зайвий день.
Це вимагало виправлення. У 1582 році папа Григорій XIII вніс нову поправку до календарної системи. Якщо рік закінчується двома нулями, то рік вважається високосним, але тільки якщо цифра сотень була кратна чотирьом: 1600, 2000, 2400 роки. Якщо цифра сотен не була кратна чотирьом, то рік вважався звичайним, наприклад: 1700, 2300 роки. У цьому і полягала вся різниця між юліанським та григоріанським календарями. Варто зауважити, що ця єдина правка допомогла «позбутися» трьох зайвих днів, які накопичувалися за 400 років.
Уся Європа незабаром стала користуватися саме григоріанським календарем.
Де було виготовлено перший друкований календар?
Ви не повірите, ми знову повертаємось до Гутенберга та його друкарні (ось тут можна почитати). Саме він у 1448 році опублікував перший календар. Це був «Астрономічний календар» розміром 67×72 см. Календар був дуже примітивним, але набув великої популярності.
У 1522 році Франциск Скорина — східнослов’янський першодрукар, філософ-гуманіст, письменник, громадський діяч, підприємець і вчений-медик — створив кирилицею старослов’янською мовою «Соборник», який включав перші календарні відомості. Там були і знаки зодіаку, і прогнози сонячних та місячних затемнень, а також розрахунок Великодня на найближчі 20 років.
У 1909 році Джозефу Селмону спала на думку ідея друкувати зображення на звороті календаря. Вони друкувалися на листівках і перев’язувалися стрічками зверху. Таким чином, саме він є винахідником сучасного настінного календаря.
Перші сучасні настінні календарі з’явилися у 1940-х роках, після винаходу спіральних та «дротяних» з’єднань — пружин.
Винахід календаря з відривною сторінкою зараховують Полу Хенсону з Workman. Перші були випущені 1979 року.
Коли з’явилися календарі в Україні?
Разом із прийняттям християнства Київська Русь ухвалила новий візантійський календар, запроваджений Юлієм Цезарем. Поширеними стали православні календарі — збірки, які містили перелік християнських свят, а також інформацію про християнських святих.
Іван Федоров, якого ми знаємо як першого українського друкаря, теж відіграв важливу роль. У виданні «Псалтир з журналом» (1569) він докладно описує схему підрахунку днів у році за допомогою пальців, літер і цифр. Наші пращури обчислювали кількість днів у році за цим методом, запропонованим грецьким богословом Іоанном Дамаскіном. (VIII-VIII ст. н.е.).
Перший український календар з’явився 5 травня 1581 року в Острозькій друкарні Івана Федорова. Він представляв собою невеличку листівку, на внутрішніх сторінках якої кирилицею були надруковані назви 12 місяців: латинських, єврейських та слов’янських. Останні виглядали так: «врéсень», «паздерник», «грудень», «просинець», «стычень», «лютый», «марець», «кветень», «мáй», «чьíрвець», «липець», «серпень». Дослідники припускають, що це назви з тогочасного українського середовища. Між назвами місяців автор розташував невеличкі дворядкові вірші староукраїнською мовою з найголовнішими біблійними подіями, що сталися в цей місяць.
У той час, як вся Європа почала запроваджувати григоріанський календар, православні України сприйняли такі зміни, як зазіхання на власну віру, права та звичаї.
Навіть після грамоти польського короля, яка говорила про те, що нова реформа не утискуватиме православних, посилювався тиск з боку шляхти та місцевих католицьких ієрархів.
У 1583-1584 pp. у Львові архієпископ Соліківський заборонив православним здійснювати релігійні свята за старим календарем. Тоді місцеві ксьондзи з озброєними ватагами насильно вривалися під час богослужінь та витягували з церков священнослужителів та віруючих.
Незважаючи на звинувачення православних «у недовірі та відступництві», вони продовжували зберігати вірність звичаям. У 1587 році в Острозі вийшов твір Г. Смотрицького «Ключ царства небесного», друга частина якого «Календар римський новий» була повністю спрямована проти календарної реформи та утиску православних. Українці мали старий стиль календаря до 1918 року.
На Західній Україні особливу популярність набирали польські календарі, які видавалися у Львові та Замості між XVI та XVIII століттями. Ці видання містили як календарі, а й іншу корисну інформацію як альманахів. Вони служили як книжки для читання.
У XVIII столітті календарі почали видавати й у інших містах України. З 1700 календарі почала видавати Лаврська друкарня. У січні 1718 року вона надрукувала «Мінолог, тобто місяцьослів загального наслідування». На його титульному аркуші було зазначено, що календар надруковано «при хресті Константинопольського патріарха, у Лаврі, Києво-Печерській», згідно з давньою традицією. Це обурило владу та призвело до заборони на друк українською мовою. Примірники «Мінолога» 1718 були конфісковані.
Однак невдовзі видання календарів поновилося. З 1845 року регулярно виходив календар зі списками українських князів, київських єпископів, а також статтями про монастирі та церкви.
На початку XVIII століття календарі почали друкуватись у Чернігові Василем Квасовським. Особливий інтерес представляє «Календар грецький, римський, єврейський на 1719 рік», на титульному аркуші якого зазначено, що його створено на основі меридіанів та широт Чернігова. Пізніше Квасовський опублікував календар у Кенігсберзі, де він набув широкого поширення.
З другої половини XVIII століття календарі почали видаватися у східній та південній частинах країни. У 1797 році Харківська церковна школа опублікувала «Месяцеслов…», перекладений з польської мови та доповнений хронологією та астрономічними даними про схід та захід сонця.
У 1811-1829 роках Андрій Вербицький, викладач Харківського університету, видавав щорічні календарі як «новорічний подарунок сільським та міським мешканцям» (дуже схоже на наші корпоративні календарі, чи не так?).
Перші спроби видати річний календар в Одесі належать до 1821-1822 років. З 1835 по 1838 Генерал-губернаторська канцелярія регулярно видавала «Новоросійський календар», який пізніше видавався Рішельєвський ліцеєм.
 |
 |
Наприкінці XIX століття петербурзький журнал «Современик» відзначав лаконічність та високий рівень одеського видання.
Окрім календарів, які виробляються в Україні, популярними залишалися календарі, привезені з Польщі. Однак їх поширення порушувало монополію Академії наук на видання та продаж календарів, що існувала з 1726 року. Вона суворо забороняла ввозити польські календарі та наказувала користуватися календарями, виданими Академіями наук у Києві та Україні.
В 1865 монополія на видання календарів була остаточно скасована. Після цього на полиці бібліотек ринув потік календарів, випущених приватними видавцями.
На території Західної України україномовні календарі почали друкувати у 50-х роках ХІХ століття. Спочатку вони видавалися нерегулярно. Однак їх зміст не поступався іноземними календарями. Перший український календар для жінок — «Перемишлянка» побачив світ у Перемишлі. У Львові було видано «Львів’янин, приручений та господарський місяцеслів». У Коломні вперше було видано гумористичний та сатиричний календар «Фуркало».
На початку ХХ століття календарі в Україні друкувалися в різних регіонах. У Києві розпочала видавничу діяльність фірма «Просвіта» (1906-1910), серед 34 видань якої особливу популярність набули календарі на 1907 та 1908 роки. Київське видавництво «Час» розпочало випускати «відривні календарі». У Харкові друкувався календар під назвою «Хлібороб південно-російський сільськогосподарський» (1911, 1912). У Полтаві календарі друкувалися 1907 року в редакції газети «Рідний край», у Житомирі — у видавництві «Струмок».
Нині у світі виготовляється дуже багато календарів різноманітних видів. Наприклад, наша друкарня New Media може надрукувати квартальні календарі, перекидні настінні календарі, календарі-планери, двосекційні та трисекційні календарі, настільні календарі, календарі будиночки, адвент календарі для дітей та дорослих, календарі А3, календарі нестандартних розмірів.
У нас ви можете замовити один календар із вашими фотографіями або оптовий друк календарів для вашого бізнесу.
Наші здібності не обмежені. Переконайтеся у цьому самі.
Пишіть нам на пошту:
[email protected]
Телефонуйте:
+380678347770
+380487347770
